Анкара готується до головної дипломатичної події року: президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган назвав липневий саміт НАТО переломним моментом не лише для самого Альянсу, а й для всієї архітектури міжнародної безпеки.
Зустріч лідерів країн-членів Північноатлантичного альянсу відбудеться 7–8 липня в турецькій столиці. Це перший за останні десятиліття саміт НАТО, що проходитиме на турецькій землі, і вже сам факт вибору Анкари місцем проведення свідчить про зростання геополітичної ваги Туреччини в структурі альянсу. За словами Ердогана, заходи, які будуть обговорені і, можливо, ухвалені на цьому саміті, визначатимуть, яким шляхом піде НАТО в умовах докорінно змінених глобальних реалій.
Туреччина як господиня зустрічі опиняється в непростій, але стратегічно вигідній ролі. Анкара традиційно балансує між Заходом і Росією, підтримуючи власні економічні та дипломатичні канали навіть у розпал повномасштабного вторгнення Москви в Україну. Саме Туреччина виступала посередником у переговорах щодо зернової угоди та в обміні військовополоненими. Ердоган скористався цим статусом, щоб позиціонувати Анкару як незамінного гравця в будь-якому майбутньому врегулюванні конфлікту. Проведення саміту в Анкарі — сигнал союзникам: Туреччина прагне залишатися в центрі ключових рішень альянсу, а не на його периферії.
Серед головних тем, що опиняться в порядку денному зустрічі, — збільшення оборонних витрат країнами-членами, підтримка України та її євроатлантична інтеграція, протидія гібридним загрозам і кібератакам, а також адаптація стратегічних концепцій НАТО до нових викликів. Ердоган наголосив: світ суттєво змінився, і Альянс не може функціонувати за старими лекалами. Це твердження перегукується з позицією багатьох європейських лідерів, які останніми роками наполягають на тому, що НАТО має переосмислити свою роль — від суто оборонного блоку до більш гнучкої структури, здатної реагувати на загрози в різних вимірах: від Арктики до Індо-Тихоокеанського регіону.
Окремо варто відзначити контекст, у якому відбувається цей саміт. Питання членства України в НАТО залишається одним із найгостріших у внутрішньоальянсовій дискусії. Частина країн — передусім держави Балтії та Польща — виступають за надання Києву чіткого сигналу про вступ або принаймні конкретного часового горизонту. Інші члени блоку, зокрема Сполучені Штати та Німеччина, поки що демонструють обережність. Позиція Туреччини у цьому питанні також неоднозначна: Анкара, яка у свій час блокувала вступ Фінляндії та Швеції, має власні умови й інтереси, які не завжди збігаються з консенсусом решти союзників. Те, яким тоном Ердоган говоритиме про Україну під час саміту, стане важливим індикатором для Києва.
Не менш значущим залишається питання оборонного фінансування. Від часів Дональда Трампа тиск на союзників щодо досягнення порогу у 2% ВВП на оборону різко посилився. Сьогодні більшість членів НАТО вже виконують або наближаються до цього показника — однак для низки країн він досі залишається викликом. Очікується, що саміт в Анкарі може закріпити нові, підвищені орієнтири оборонних витрат.
Липневий саміт в Анкарі — не чергова протокольна зустріч. Враховуючи триваючу війну в Україні, зростання нестабільності на Близькому Сході й ескалацію напруженості в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, рішення, ухвалені 7–8 липня, матимуть тривалі наслідки для безпеки як самої Європи, так і глобального порядку. Ердоган, схоже, це чудово розуміє — і не збирається пропускати нагоду зафіксувати роль Туреччини в центрі цих процесів.
Джерело: Укрінформ
Також читають:
Як підготуватися до літніх витрат: план економії
Фінляндія: час вкладати в оборону Європи, а не дратуватись
Сонцезахисний крем без білих плям: як вибрати
Більше інформації читай ТУТ